Не хвилюйтеся … Все буде добре!

Автор – Євген Травневий.

Указ про відзначення Олександр Карпенка орденом “За мужність” ІІІ ступеня за

№ 178 Президент України Володимир Зеленський підписав 26 березня 2022 року.

Орден Героя  – його  батькам: Наталії Валентинівні та Анатолію Володимировичу вручили  начальник 4 територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимир Рак та  Межівський селищний голова Володимир Зражевський.

Нагородили нашого земляка за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також вірність військовій присязі.

… Загинув Олександр у перші дні війни –  25 лютого в боях на Харківщині.

– Саша першим прийняв на себе удар ворога… – крізь сльози говорить Наталія Валентинівна.

Мама бережно тримає в руках орден  і в її погляді поєдналися невимовний біль, розпач і… гордість  за сина. За її Сашу!

Востаннє вони розмовляли телефоном увечері 24 лютого.

Він подзвонив і спокійно, без паніки, запитав: «Мам, а ти знаєш, що війна почалася? Але ти не хвилюйся …  Не переживай. Все буде добре…»

А 25 лютого його не стало…

… Багато межівчан добре знали Сашка Карпенка. Відкритого, скромного, хлопця з неабияким почуттям гумору.

Рідна школа пам’ятає його, як непосидючого, вдалого на всілякі витівки учня, з обличчя якого не сходила усмішка.

Навіть автору цих рядків випала честь бути викладачем Олександра у Межівському профтехучилищі, де він здобував професію працівника сільського господарства…

Розмова на перерві, коли він з притаманним гумором заявив: «А Ви знаєте, що я Вам, практично, родич!»..

– ???

– Ну, рідня вашої дружини (сміється)

Пам’ятаю і я, Саша … Добре пам’ятаю…

Перший контракт зі Збройними силами Олександр  підписав у  2016-му.  Майже одразу розумів, що це – його ! Повністю усвідомлював: у який важкий час він обирає долю професійного військового…

Він був гарним солдатом. Сумлінним, відповідальним, завжди намагався бути серед перших. Без вагань, як учасник АТО,  серед добровольців  погодився пройти  військовий вишкіл –  підготовку особового складу в рамках навчально-тренувальної місії операції «Орбітал».

(Британська військова місія в Україні, з метою фахової підготовки для українських військовослужбовців).

Отримав сержантське звання, був призначений на посаду командира бойової машини.

…20 лютого 2022-го року. Він приїхав  у довгоочікувану відпустку. Радів, що вдалося вирватись додому. Не могли набалакатись з мамою, татом, братом: Валєрою.

А вже увечері зателефонували і повідомили, що треба терміново повернутись у частину.

– Ну ось… – зітхнув батькові і  брату – відпочив…

Але мамі виду не подав, щоб не засмучувати.

І  все ж встиг скуштувати домашніх смаколиків, якими Наталія Валентинівна балувала сина у такі рідкі та короткі відпустки

Проводжав Сашка тато, який востаннє потиснув синову руку, а у відповідь почув  підбадьорливе :

«Не хвилюйтесь… Зателефоную… Все буде добре…»

… Харківщина. Його машина йшла, як завжди… першою!

І Раптом… Вибух! Ще один!  Засідка…

Колона зупинилась від потужних гарматних ударів.

Танки окупантів били по колоні майже прямою наводкою…

Водій загинув одразу… Навідника поранило в ноги…

Сашко – теж поранений ще намагався, врятувати екіпаж …  Він же командир!

Ні – не просто екіпаж – вірних друзів!  

Відчайдушно, через біль,  витягував вбитого товариша з водійського сидіння. Але.. сили якось раптом залишили його…

Забракло повітря…

Досвідчений солдат все зрозумів…

Про що він думав у ці останні секунди?.. Про кого? Маму, тата, сина Руслана…

Частина колони, хоч і хаотично, а проте встигла відійти, багато  врятувались.

– Якби не він – ми теж залишись би там… – розповідають мамі його товариші з артилерійського взводу, які впевнені, що завдяки йому, вони залишились живими –   Він просто їхав першим. Як завжди … Коли закінчиться війна – ми обов’язково приїдемо провідати Вас  і все розкажемо…

Вона дуже чекає на них…

З онуком Русланом – Наталія Валентинівна спілкується мало не кожного дня, переважно увечері. Йому йде 16 рік. Він дуже пишається своїм батьком…

А мамі…  Їй здається , що  в його голосі вона чує свого Сашка…

За час служби  у лавах Збройних сил України Олександр Карпенко  неодноразово був нагороджений відзнаками за сумлінну службу.

Серед них:

– Відзнака Президента «За участь в Антитерористичній операції»,

– Грамота «За старанність, професіоналізм, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання завдань по підготовці техніки та озброєння.

– Грамота «За високий професіоналізм, зразкове виконання військових обов’язків та бездоганне забезпечення виконання заходів з захисту та територіальної цілісності України,

– Подяка «За досягнуті успіхи у професійній підготовці, проявлену при цьому старанність та ініціативу, зразкову військову дисципліну та мужність,

– Грамота «За особисту мужність і героїзм, проявлені під час виконання спеціальних завдань, проявлених у ході Антерористичної операції.

– Нагороджений медаллю «Учасник АТО».

– Орденом “За мужність” ІІІ ступеня – посмертно…

2 березня цього року Межівська громада Межівська громада провела в останню путь захисника України сержанта Збройних Сил – Олександра Карпенка.

Сотні межівчан та жителів селищної ради прийшли з квітами, аби віддати останню шану нашому ГЕРОЮ…