Не хвилюйтеся … Все буде добре!
Автор – Євген Травневий.
Указ про відзначення Олександр Карпенка орденом “За мужність” ІІІ ступеня за
№ 178 Президент України Володимир Зеленський підписав 26 березня 2022 року.
Орден Героя – його батькам: Наталії Валентинівні та Анатолію Володимировичу вручили начальник 4 територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимир Рак та Межівський селищний голова Володимир Зражевський.
Нагородили нашого земляка за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також вірність військовій присязі.
… Загинув Олександр у перші дні війни – 25 лютого в боях на Харківщині.
– Саша першим прийняв на себе удар ворога… – крізь сльози говорить Наталія Валентинівна.
Мама бережно тримає в руках орден і в її погляді поєдналися невимовний біль, розпач і… гордість за сина. За її Сашу!
Востаннє вони розмовляли телефоном увечері 24 лютого.
Він подзвонив і спокійно, без паніки, запитав: «Мам, а ти знаєш, що війна почалася? Але ти не хвилюйся … Не переживай. Все буде добре…»
А 25 лютого його не стало…
… Багато межівчан добре знали Сашка Карпенка. Відкритого, скромного, хлопця з неабияким почуттям гумору.
Рідна школа пам’ятає його, як непосидючого, вдалого на всілякі витівки учня, з обличчя якого не сходила усмішка.
Навіть автору цих рядків випала честь бути викладачем Олександра у Межівському профтехучилищі, де він здобував професію працівника сільського господарства…
Розмова на перерві, коли він з притаманним гумором заявив: «А Ви знаєте, що я Вам, практично, родич!»..
– ???
– Ну, рідня вашої дружини (сміється)
Пам’ятаю і я, Саша … Добре пам’ятаю…
Перший контракт зі Збройними силами Олександр підписав у 2016-му. Майже одразу розумів, що це – його ! Повністю усвідомлював: у який важкий час він обирає долю професійного військового…
Він був гарним солдатом. Сумлінним, відповідальним, завжди намагався бути серед перших. Без вагань, як учасник АТО, серед добровольців погодився пройти військовий вишкіл – підготовку особового складу в рамках навчально-тренувальної місії операції «Орбітал».
(Британська військова місія в Україні, з метою фахової підготовки для українських військовослужбовців).
Отримав сержантське звання, був призначений на посаду командира бойової машини.
…20 лютого 2022-го року. Він приїхав у довгоочікувану відпустку. Радів, що вдалося вирватись додому. Не могли набалакатись з мамою, татом, братом: Валєрою.
А вже увечері зателефонували і повідомили, що треба терміново повернутись у частину.
– Ну ось… – зітхнув батькові і брату – відпочив…
Але мамі виду не подав, щоб не засмучувати.
І все ж встиг скуштувати домашніх смаколиків, якими Наталія Валентинівна балувала сина у такі рідкі та короткі відпустки
Проводжав Сашка тато, який востаннє потиснув синову руку, а у відповідь почув підбадьорливе :
«Не хвилюйтесь… Зателефоную… Все буде добре…»
… Харківщина. Його машина йшла, як завжди… першою!
І Раптом… Вибух! Ще один! Засідка…
Колона зупинилась від потужних гарматних ударів.
Танки окупантів били по колоні майже прямою наводкою…
Водій загинув одразу… Навідника поранило в ноги…
Сашко – теж поранений ще намагався, врятувати екіпаж … Він же командир!
Ні – не просто екіпаж – вірних друзів!
Відчайдушно, через біль, витягував вбитого товариша з водійського сидіння. Але.. сили якось раптом залишили його…
Забракло повітря…
Досвідчений солдат все зрозумів…
Про що він думав у ці останні секунди?.. Про кого? Маму, тата, сина Руслана…
Частина колони, хоч і хаотично, а проте встигла відійти, багато врятувались.
– Якби не він – ми теж залишись би там… – розповідають мамі його товариші з артилерійського взводу, які впевнені, що завдяки йому, вони залишились живими – Він просто їхав першим. Як завжди … Коли закінчиться війна – ми обов’язково приїдемо провідати Вас і все розкажемо…
Вона дуже чекає на них…
З онуком Русланом – Наталія Валентинівна спілкується мало не кожного дня, переважно увечері. Йому йде 16 рік. Він дуже пишається своїм батьком…
А мамі… Їй здається , що в його голосі вона чує свого Сашка…
За час служби у лавах Збройних сил України Олександр Карпенко неодноразово був нагороджений відзнаками за сумлінну службу.
Серед них:
– Відзнака Президента «За участь в Антитерористичній операції»,
– Грамота «За старанність, професіоналізм, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання завдань по підготовці техніки та озброєння.
– Грамота «За високий професіоналізм, зразкове виконання військових обов’язків та бездоганне забезпечення виконання заходів з захисту та територіальної цілісності України,
– Подяка «За досягнуті успіхи у професійній підготовці, проявлену при цьому старанність та ініціативу, зразкову військову дисципліну та мужність,
– Грамота «За особисту мужність і героїзм, проявлені під час виконання спеціальних завдань, проявлених у ході Антерористичної операції.
– Нагороджений медаллю «Учасник АТО».
– Орденом “За мужність” ІІІ ступеня – посмертно…