У Межовій відкрили алею Героїв (ФОТО)
8 травня Межівська громада зібралася в центрі селища для церемонії відкриття алеї Героїв Межівщини. Символічно, що відкрили її саме в День пам’яті та примирення, коли Україна разом з європейськими народами вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом. Нині, як і в далекі роки Другої світової, Україна знову воює з агрессором – російською федерацією. Росія зруйнувала мир у Європі, паплюжить нашу землю, катує і вбиває українців. З 2014 року, від початку російсько-української війни, межівська земля навіки прийняла в себе 28 героїв. Не вагаючись, вони стали на захист Вітчизни. І поклали голови за життя своїх рідних, за вільну і незалежну Україну.
Усе цього дня було особливим. Гімн держави звучав урочистіше, а яскраві барви квітучої природи різко відтіняли той біль і смуток в очах матерів, дружин, сестер наших земляків, які дивляться віднині зі світлин на алеї Героїв Межівщини. Вони заслужити, щоб про них пам’ятали.
Український народ, як одне єдине ціле, став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ. Солдати добровольчих загонів та регулярної української армії щоденно віддають життя за кожного з нас. Трагедія родин загиблих воїнів – це трагедія нашої громади, усієї нашої держави. Обездолені жінки, осиротілі діти, в чиїх очах вічна скорбота – результат жорстокої війни, яку веде з Україною росія.
На урочистості були запрошені родини загиблих земляків. До них, зокрема до матерів, звернувся селищний голова Володимир Зражевський:
Немає слів, щоб висловити той біль, який ми відчуваємо разом з вами. Двадцять вісім найкращих, наймолодших, найсильніших, найпатріотичніших дітей сьогодні немає з нами. Вони віддали свої життя за нас, за те світле майбутнє, якого ми всі так чекаємо. Втратити рідну дитину – це найстрашніше, що може бути в цьому житті. Ми намагаємось бути поруч з вами, зберігати пам’ять про ваших синів. Сьогодні ми відкрили алею в пам’ять про героїв, але обов’язково збудуємо їм пам’ятник. І хочу побажати вам віри в перемогу, за яку боролися ваші діти. Віри в перемогу над тим ворогом, який продовжує знущатися над нашою країною. Перемога обов’язково буде. Віримо в Україну, віримо в Збройні Сили.
Як зазначили ведучі урочистого заходу, від сьогодні у селищі Межова буде ще одне святе місце, де можна вклонитися пам’яті загиблих воїнів – нашим героям-землякам, які прагнули жити і творити заради процвітання Межівщини. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих героїв:
Шульги Андрія Миколайовича
Кулиненка Олега Сергійовича
Сидоренка Сергія Івановича
Чаплиги Віталія Вікторовича
Карпенка Олександра Анатолійовича
Журбенка Олександра Анатолійовича
Смолянського Дениса Едуардовича
Терещенка Івана Івановича
Фалія Ярослава Миколайовича
Чорняка Євгенія Вікторовича
Мельника Павла Миколайовича
Овсяннікова Максима Михайловича
Мединського Івана Володимировича
Яковлєва Валерія Ігоровича
Нестеренка Михайла Вікторовича
Горячка Сергія Віталійовича
Цибаньова Станіслава Петровича
Гайдука Івана Валерійовича
Коваля Павла Миколайовича.
Парубка Григорія Ігоревича
Шамрила Володимира Вікторовича
Щуся Олександра Леонідовича
Паливоди Сергія Сергійовича
Роженка Олександра Юрійовича
Мельника Андрія Олександровича
Петренка Євгена Олександровича
Омельченка Сергія Васильовича
Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Вони боролися за Україну. Вони захищали її волю і незалежність. Заради нашого життя вони віддали своє. Такими вони були, такими вони залишаться навіки, бо Герої не вмирають. Щодня за свободу України борються тисячі її синів і дочок, серед них і межівчани – справжні патріоти і відважні герої, які залишаються вірними кожному слову військової присяги.
А за кожним подвигом Героя стоїть його мати, стійкість і витримка якої є не меншим подвигом, ніж стійкість її сина в бою. І жертовність матері неоціненна. Матерям загиблих героїв були вручені квіти і подарунки, на їх адресу звучало багато слів подяки – за подвиг і велику жертву, за справжніх синів.
Також квіти були покладені до пам’ятного знаку загиблим у цій війні. Героям нашим – всенародний низький уклін, рідним та близьким – наша безмежна вдячність.
Фоторепортаж Антоніни Тарасенко.
