Мова – скарб народу. Літературно-музична година у Межівському ПТУ
Кожна освічена, культурна людина повинна досконало знати свою історію, витоки писемності та рідну материнську мову. Є мова – є й держава, немає мови – немає держави. А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада.
В цей день українська громада відзначає велике духовне свято — День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвитку рідного слова і його безсмертних творців. Свято було встановлено 6 листопада 1997 року Президентом України за підтримки ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі нашої мови для розвитку українського суспільства.
Мова — це велике національне надбання, коштовний скарб, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об’єднаних в єдине ціле — народ. У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом. У 1928 році у Парижі, на Міжнародному конкурсі мов, українська мова посіла третє місце (після французької та перської).
5 листопада в Межівському ПТУ було проведено літературно – музичну годину «Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла». Цей захід підготовили та провели викладач української мови і літератури В.С.Тарабанова та бібліотекар В.І. Чехута. Ведучі заходу учениця групи № 14 Підлубна Надія та бібліотекар навчального закладу ознайомили учнів з історією виникнення, становлення української писемності та мови, розкрили велич і невмирущість народного скарбу. Довели, що рідна мова – це духовна святиня, сприяли розвитку в учнів почуттів національної гідності, а також вихованню любові до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії рідного слова.
Здобувачі освіти Курільонок В., Іванцова І., Хромих Е., Воротиленко Є., Больбот Д., Бондаренко Д., Васько О., Тимофєєва І., Васько О., Авраменко Р. декламували вірші, поетичні перлини, поширювали крилаті вислови про рідну мову відомих українських письменників, громадських та культурних діячів, видатних історичних постатей. Цим учні продемонстрували, що варто дбати про чистоту та красу рідної мови, пам’ятати про її вишуканість, гармонійність та милозвучність.
На свято ми запросили талановиту шанувальницю поетичного слова, Межівську поетесу Людмилу Олександрівну Яцуру, яка розповіла учням про свою творчу діяльність, декламувала свої власні вірші про мову, ріднокрай, про Україну. Одна з найсильніших сторін творчого доробку поетеси – соціальна зорієнтованість більшості поезій. Патріотизм, полум’яна віра у добро та справедливість, змушують читача заново переглянути власну громадську позицію, замислитись над своєю місією в цьому неоднозначному світі. Людмила Олександрівна ознайомила юнацьку аудиторію зі своєю поетичною збіркою «Калини передзвін». Ведуча заходу Підлубна Надія декламувала вірші з цієї збірки «Пригорнувшись душею до рідного слова», «Наша мова».
Творче слово Л.О.Яцури звучить не тільки на рідній Дніпропетровщині, а і по всій Україні та за її межами. Присутні мали змогу прослухати пісню та переглянути кліп «Україна» на слова Л.О.Яцури .
Під час заходу юнаки та дівчата переглянули відеокліпи «9 листопада», «Живи українська мова», «День мови», ознайомилися з книжково – тематичною виставкою «Мова – інтелектуальний портрет народу, його душа ».
Кожного року в Україні 9 листопада проводиться конкурс імені Петра Яцика. У цьому конкурсі щорічно беруть участь і наші здобувачі освіти. В цьому році в даному конкурсі приймають участь Коваленко Андрій та Курільонок Валерія.
З вітальним словом до присутніх звернулася в.о. директора Г.О.Осьмуха, яка зазначила, що мова – найважливіший засіб спілкування людей, відмітила красу і багатство української мови, її мелодійність, чарівність, милозвучність і лагідність. Галина Олександрівна підкреслила, що українська мова рідна нам, бо живемо ми в Україні, на рідній землі — у вільній і незалежній державі — і маємо розмовляти державною українською мовою, використовувати її кожну годину, добре знати її та розуміти, бо ми патріоти своєї країни.
Поки живе мова – житиме і народ. Тому наша мета, мета молоді, вивчати, знати та розвивати рідну мову, відродити національну самосвідомість та гідність. Тож докладемо всіх зусиль, щоб жила українська мова, жила і процвітала у кожній душі.
Валентина Чехута,
бібліотекар Межівського ПТУ
