Відлуння війни… (З редакційної пошти)
Доброго дня.
Пишу з надією, що читачам газети буде цікаво познайомитися з моїми спогадами про події Другої світової війни, які зачепили чорним крилом і мою родину, змінивши долю сім’ї Новак. 9 вересня 1943 року – світлий день визволення с. Райполе від окупантів став «чорним» для них.
…У дворі Віктора Аврамовича Новака, який працював залізничником, зупинилося чимало радянських військових, а в садку стояла бойова техніка. Раптом з боку Гришино (нині Покровськ) з’явилися ворожі літаки, і зазвучали поодинокі вибухи.
Один із солдат закричав: «Негайно в погріб!». Солдати миттю кинулися ховатися, прихопивши з собою господиню Тетяну Григорівну Новак з малолітнім сином Миколою. За нею поспішила і менша донька Надя (моя мама) – вона стояла поруч з погребом. А ось тітка Саня (Оксана) у цей час поралася біля кабиці, де грілася вода, щоб солдати могли змити пилюку, кров і піт після бою. Мама вже чула свист бомби, коли спускалася вслід за іншими, Саня ж підкладала дрова…
Після авіаудару стривожена мати, у якої двоє синів – Ілля та Іван – воювали, а доньку Марію забрали в Германію, дізналася про страшну смерть старшої дочки. Вночі її останки поховали на сільському цвинтарі.
У ті буремні дні в селі Колона Межова розташувався прифронтовий госпіталь і молоді дівчата Глізько Тетяна, Стрільчук (Нагорна) Галина, Немченко (Осіння) Марія, Процай Марія і наймолодша серед них моя мама Новак (Острянин) Надія – пішли туди допомагати. Так склалося, що мамі довелося мити й одягати загиблих. Вона довго згадувала поіменно тих, хто лежить на цвинтарі с. Колона Межова…
Закінчилася війна. Першою повернулася з Австрії Марія. Прийшли з фронтових доріг Ілля (після тяжкого поранення) і зять Григорій Острянин, який пізніше одружився з Надею і через кілька років у них народилася я.
А от Івана до цього часу чекаємо, чи хоча б звістку, де його могила…
Пролетіли з того часу роки і десятиліття. Нема вже на світі й мого батька Острянина Г.Я. Він був шанованою людиною, мав справді «золоті» руки. Тож хай земля буде пухом йому і всім, хто захистив нас від нацизму.
З повагою
ОСТРЯНИН Л.Г.,
м. Дніпро
