В граніті їхні імена… (ч. 3)

Демурине

У братській могилі, що знаходиться навпроти адмінприміщення Демуринського старостинського округу, поховані два бійці 23-го танкового корпусу, які загинули під час звільнення селища.

У 1967 р. було встановлено залізобетонну скульптуру «Мати з дитиною» і стелу-пам’ятник односельцям-фронтовикам. 170 імен демурян викарбувано на ній…

Серед інших рядовий Божко П.А. – касир, призваний до лав армії 1941 року. Загинув у квітні 1945-го у
місті Гродно (Білорусь). Сержант Гриценко Ф.Д. загинув у лютому 1942-го під Новомосковськом. Лейтенант Довгополий І.К. поліг 1943 року при звільненні Святогорська Донецької області. Сержант Кириченко Т.Т. загинув 20 березня 1945 року при взятті Будапешта. Рядовий Лях П.С. загинув при обороні Москви 1942 року. Лейтенант Мозговий С.П., слюсар, призваний до армії 1940 року, загинув
у Ростовській області в 1943-му.


Володимирівка

270 жителів села стали на захист Вітчизни. Серед них Стефан Гудій, Микола Мозговий, Нестор Іващенко, Сисой Шилько, Сисой Андросенко, Василь Жумарь, Борис Рудь. У партизани пішли молоді Микола Несторович Іващенко, Василь Павлович Шейко, Анатолій Порфирович Янченко.

191 мешканець Володимирівки не повернувся додому. Старшина Нащенко І.М., заправник тракторної бригади колгоспу «Зоря», призваний до армії 1939 року, служив у танковій частині. Його мати одержала подяку від командування за гарне виховання сина. Під час війни був танкістом. Загинув 26 квітня 1945 року під Берліном. Лейтенант Тарасенко І.А. – вчитель, призваний до лав армії 1932 року. Був піхотинцем, закінчив вищу військову школу штабної служби в Москві. Загинув 25 серпня 1941 року в Гомелі. Капітан Шпань О.М. – учитель Іванівської школи, призваний до лав армії у 1932 році. Служив у саперних військах, нагороджений двома орденами Червоної Зірки та чотирма медалями. Загинув 1945-го в Польщі. Звільняючи Запоріжжя, поліг на полі бою сімнадцятирічний Г.Гриценко.

Під час визволення Володимирівки загинули 19 бійців, які й поховані у братській могилі. Відомі прізвища семи з них. У 1957 р. на могилі було встановлено скульптуру «Воїн з квітами», а у 1967-му місцеві майстри спорудили стелу-пам’ятник односельцям.

Минулого року виконком МСР прийняв рішення про реконструкцію пам’ятника. Тоді ж провели голосування за кращий проект. Потім уклали договір з постачальниками (ТОВ «Каменів») на суму 159 480 грн. Усе необхідне (стели, бордюри, плити, східці) вже придбано. 23 квітня цього року розпочато роботи – демонтовано стару споруду, залито фундамент під новий пам’ятник.

Незабаром з’явиться новий меморіальний комплекс: братська могила радянських воїнів та пам’ятник односельцям.


Зоряне

Багато зорянців та жителів навколишніх сіл полягло на фронтах Другої світової війни, чимало їх пропало безвісти, загинуло в концтаборах, померло з голоду і від хвороб. Імена 263 односельців навічно залишилися в граніті Меморіалу загиблим воїнам у с. Зоряному.

На честь 40-річчя Перемоги було збудовано меморіальний комплекс загиблим воїнам у роки війни. У братській могилі комплексу поховано 224 радянських воїни. Прізвища 44 відомих викарбувано на гранітних плитах.

Також у граніті увіковічені імена 263 односельців і жителів навколишніх сіл, які не повернулися з війни.


Вознесенське

Під час наступу у вересні 1943 року у боях за село Вознесенське загинули 7 радянських воїнів (відоме прізвище лише одного з них), а також 10 мирних жителів. Село було спалене на третину. У 1956 році на могилі було встановлено скульптуру «Воїн з вінком», виготовлену в Харківській художній майстерні, а місцеві майстри встановили обеліск.

До Вознесенського не повернулося 100 земляків, які загинули на різних фронтах… Смертю хоробрих поліг комсомолець, колгоспний тракторист Василь Васильович Чоботар, 1915 року народження. Похований у селі Цвітневе Білозірського району Запорізької області. Захищаючи село Брагинівку Петропавлівського району, загинув у бою в 1942 році директор Петропавлівського сільпо Іван Никифорович Дименко, 1907 року народження. Звільняючи Литву, загинув у 1944 році тракторист Григорій Степанович Свіженець, 1910 року народження. Не повернувся з поля бою колгоспник Жовтяник Єгор Трохимович, 1905 року народження. Похований у братській могилі у місті Куйбишев Російської Федерації. Імена односельців, полеглих на фронтах Другої світової, викарбувано на гранітних плитах.