Ми пам’ятаємо біль Афганістану

З нагоди 31-ої річниці виведення радянських військ з Афганістану та Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав у Межівському професійно-технічному училищі пройшла година пам’яті «Крізь пекло Афганської війни».

На патріотичний захід запросили безпосередніх учасників тих подій. До МПТУ завітали голова Межівської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) М.І.Скочко і М.М.Кий.

15 лютого 1989 року для багатьох стало днем, коли закінчився відлік втрат людських життів. Цей день є закінченням Афганської війни для неіснуючої сьогодні держави – СРСР.

Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису служби в збройних силах нашої молоді, перестали йти похоронки з Кандагару і Гардесу, Джелалабаду і Кабулу. Закінчилася ніким і нікому не оголошена трагічна війна.

Та в людській пам’яті вона буде жити довго, і ми повинні більше знати про трагічні сторінки сучасної історії, пишатися мужністю вірних синів Вітчизни.

З нагоди 31-ої річниці виведення радянських військ з Афганістану та Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, для здобувачів освіти Межівського ПТУ було проведено годину пам’яті «Крізь пекло Афганської війни», яку підготували бібліотекар і викладач історії Жуков С.С. Метою заходу було нагадати учням про історичні події Афганської війни, виховання поваги до воїнів-інтернаціоналістів, трагічних сторінок нашої історії, через поезію і пісню донести до юних сердець основну думку: війна – це безумство, невиправдана жорстокість проти людства.

На нашому заході були присутні голова Межівської районної організації УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) Скочко Микола Іванович (на фото – зправа) і воїн-інтернаціоналіст Кий Микола Миколайович (ліворуч):

Вони поділилися спогадами про те, як виконували інтернаціональний обов’язок у далекій чужій країні, згадали бойових побратимів, побажали молоді здоров’я, мирного неба, і щоб про війни вони дізнавалися лише з розповідей та підручників історії та ніколи не відчували їх жахливі наслідки на собі.

Зустріч пройшла в теплій, домашній атмосфері.

З нашого району службу в Афганістані проходили 71 чоловік, загинули четверо: Ярмош Володимир Васильович, Яровий Михайло Анатолійович, Шевченко Віктор Володимирович і Дорош Світлана Миколаївна.

Сьогодні на нашу землю прийшло нове лихо – біль втрат в зоні АТО/ООС. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто віддав життя, увійшовши в безсмертя.

В.о. директора Осьмуха Г.О. відзначила, що 15 лютого – пам’ятна дата. В цей день ми вшановуємо пам’ять тих, хто поліг в афганських гірських ущелинах, та кланяємося тим, хто прийшов із війни живим.

Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок. Вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, що йдуть не воювати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але кампанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

Під час заходу присутні ознайомилися з книжково-тематичною виставкою «Україна сумує, пам’ятає, шанує…», переглянули презентацію «Афганістан 1979 – 1989 рр.», відеокліпи. У виконанні Міхно Тетяни і Воротиленко Єлизавети прозвучали поезії та пісні про війну в Афганістані, біль матерів, які не дочекалися синів і доньок…

Валентина Чехута