Микитка прагне «почути світ»…
– Скажу чесно, наше життя змінилося. – розповідає Надія. – З відкриттям інклюзивно-ресурсного центру відчуваємо, що не покинуті наодинці з нашою проблемою. Ніби ми та наша біда не байдужі державі…
Вона мама 6-річного Микитки. У хлопчика двобічна сенсоневральна туговухість. Це в Україні є інвалідністю.
Сьогодні хлопчик вже ходить до старшої групи дитячого садочка «Сонечко», а також двічі на тиждень відвідує заняття інклюзивно-ресурсного центру, де з ним працюють вчитель-дефектолог та практичний психолог.
Директор центру Ліана Володимирівна Фалько, вчитель-дефектолог Вікторія Миколаївна Писаренко та практичний психолог Оксана Юріївна Мотрій в один голос запевняють, що Микитка великий молодець! Відкритий, товариський, легко йде на контакт, завжди всміхається…
– Дізнатися, що у твоєї дитини інвалідність… Це дуже важко… – продовжує Надія. –
Реально ми це помітили, коли дитині було біля 2 років. Чітко зрозуміли, що він не реагує на звуки. Все чекали, що заговорить. Але діагноз був, як вирок….
З одного боку нам ніде не відмовляли, але з іншого – не рекомендували ходити в звичайний дитячий садочок, бо йому, буцімто, буде важко адаптуватись до колективу, він почуватиме себе незручно тощо.
Були пропозиції навчання у спеціалізованому закладі для слуху, дітей з вадами але як туди систематично їздити – не уявляли.
Тож створення інклюзивно-ресурсного центру у об’єднаній громаді дало Микитці та іншим дітям з особливими освітніми потребами нашого району можливість отримати кваліфіковану допомогу фахівців за місцем їх проживання.
– У інклюзивному середовищі кожна дитина, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, повинна почувати себе насамперед безпечно та отримати відчуття приналежності до колективу. – говорить директор ІРЦ Ліана Володимирівна Фалько. – Тому ми намагаємось донести розуміння того, що діти з певними особливостями можуть бути в нормальному колективі, спілкуватися та навчатися. Вони мають право на таке ж саме життя, як і всі інші діти.
Щодо Микитки, який просто-таки полонив нас своєю посмішкою, то фахівці розповідають, що сьогодні є реальна можливість допомогти йому «почути світ». Мова йде про кохлеарний імплант.
Це не слуховий апарат, а своєрідний протез слуху: замість того, щоб посилювати звук, він дає електричний імпульс прямо в мозок – стимулюючи слуховий нерв. Він допомагає почути світ дітям із 4-5 стадією втрати слуху.
Діє спеціальна державна програма по встановленню кохлеарних імплантів. Але, як розповіла мама, її багатодітна родина не має фінансових можливостей провести попереднє обстеження. Проїзд до Дніпра, Києва, проживання, харчування…
Тож сподіваємось, після виходу нашого матеріалу знайдеться меценат, який допоможе хлопчику та його родині зробити перші кроки у напрямку встановлення цього імпланту.
– Більшісь батьків дітей з особливими освітніми потребами хочуть допомогти своїм дітям, але не знають, як – говорить директор ІРЦ Ліана Володимирівна. – Такі Центри, як наш, і покликані допомогти їм у цьому.
Про досвід першого року роботи Центру , головні завдання та мрії – читайте в матеріалі “Інклюзивно-ресурний центр: Найкраща подяка – результат роботи!”
