28 листопада – День пам’яті жертв голодомору в Україні
Наприкінці листопада Україна згадує загиблих від штучного голоду, організованого сталінським тоталітарним режимом у ХХ столітті. День пам’яті жертв голодоморів – щорічний національний пам’ятний день в Україні. жалобна дата цього року припадає на 28 листопада.
«Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок має криваво-чорний колір. Особливо вражають ті сторінки, де викарбувані слова про голод. Бо немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. В 1933 році так вмирала майже вся Україна. Щодня йшли з життя 25 тисяч людей, щогодини – тисяча, щохвилини – 17…».
Це слова з книги «Свідки голодомору. Межівщина на зламі 1932-1933 рр.», яка вийшла друком у 2008 році. Межівська центральна публічна бібліотека провела онлайн-марафон «Голодомор… Ми пам’ятаємо». Свідчення очевидців великого голоду, вміщені у цьому виданні, зачитували працівники закладу культури.
Також пропонувалося усім бажаючим приєднатися до онлайн-марафону і розмістити відеоролики на власних сторінках у Фейсбуці.
Згадують очевидці…
Минулого року «Межівський меридіан» подавав окремі уривки з книги на своїх сторінках. Враховуючи, що її наклад складає лише 500 примірників, доцільно буде продовжити знайомити читачів із спогадами людей, які пережили ті страшні роки.
Марія Іванівна САХНО (с. Веселе), 1906 р.н.:
«Ми працювали в той час із чоловіком у місцевому колгоспі. Діточок у нас уже було шестеро. Злидні та голод змусили мого чоловіка влаштуватися на роботу на залізницю в м. Красноармійськ. Та за це мене вигнали з колгоспу, і я залишилася без роботи. У ту пору чоловік не міг приїздити додому часто, допомога була обмеженою. І мені діточок було майже нічим годувати. Їли лободу, дубці з кукурудзи перетирали і пекли коржики, ловили ховрахів і їли.
І все ж я не змогла вберегти своїх діточок від голодної смерті. У ті голодні тридцяті роки померло в нашій родині четверо дітей»
Катерина Михайлівна КРУГОЛЬ (с. Володимирівка), 1921 р.н.:
«У тридцять третьому році мені виповнилося тринадцять років, але юність була зламана голодом. Це виглядало жахливо, увесь люд голодував. Влада забирала урожай, і як вижити? Селяни ховали продукти харчування, де могли. Мої сусіди розстелили зерно на горищі, присипали соломкою, то ж його і не знайшли. Або десь заховали на припічку, у вуличку.
Люди боролися за кожну жменьку, хоча тоді існував так званий «закон про п’ять колосків». Згідно з цим законом, за декілька колосків пшениці чи жита людину могли засудити до п’яти років позбавлення волі. Але ж людям їсти хотілося, мимоволі підеш у поле – ноги самі туди несли. Ще полювали на ховрахів, у кого були сили. Було підеш з відром, виллєш цього маленького звірка, принесеш додому, підсмажиш і з’їси. Ото й усе свято на деякий час».
Марія Якимівна ФАЛІЙ (смт Демурине), 1932 р.н.:
«У 1932 році, в той день, коли я народилася, помер мій дядько Михайло Комісар, а пізніше, під весну 1933 року, померли його діти – Галя п’яти років та Сергій семи років. А далі, у травні 1933 року, померла їхня мама, моя дядина Явдоха Комісар. Отакі були часи. А розповіли мені про ці сумні події згодом, як я трохи підросла і вже могла збагнути, про що йде мова”.
Офіційно
Шановні жителі Межівщини!
У листопадові дні стукає у наші серця трагічна дата – вшанування пам’яті жертв голодоморів, яких на теренах нашої країни довелося пережити аж тричі. Та наймасштабнішим і найжахливішим був голодомор 1932-1933 років, який забрав не один мільйон життів. У цей період перестали битися серця понад чверті усіх українців, жодну родину не минуло страшне лихо – втрата рідних від голодної смерті.
Вклонімося усім, хто став жертвою голодоморів, та запалімо поминальні свічки. Нехай світла пам’ять про них назавжди лишається у наших серцях!
Мирного неба, добра і злагоди усім, хто живе на нашій щедрій і благословенній землі.
| Сергій КУТНІЙ, голова райдержадміністрації | Павло ХАЛИМЕНДИК, голова районної ради |
Шановні мешканці Межівської громади!
Сьогодні – День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, день глибокої скорботи за мільйонами обірваних життів наших співвітчизників. Голодомор, що прокотився трьома потужними хвилями Україною, забрав тисячі й тисячі життів українців, став масштабною національною трагедією.
Схилімо голови в глибокій жалобі і запалімо свічки пам’яті за тими, хто загинув голодною смерттю, став жертвою репресій тоталітарного режиму. Збережімо мир та суспільну злагоду в рідному краї, у соборній незалежній Україні, за яку боролися кращі представники нашого нескореного народу!
Володимир ЗРАЖЕВСЬКИЙ,
Межівський селищний голова
