Олімпійські ігри та гендерна тема
«Як структура, що стоїть на чолі світового олімпійського руху, МОК відданий своїй місії заохочувати та підтримувати просування жінок у спорті на всіх рівнях та у всіх структурах, як це задекларовано в Олімпійській хартії… МОК досяг значних результатів в сфері гендерної рівності і буде продовжувати їх розвивати» (Із Заяви МОК про гендерну рівність в олімпійському русі).
Питання гендерної рівності останнім часом обговорюється все частіше. І все частіше втілюється в життя принцип рівноправності чоловіка та жінки. Адже кожна людина – це особистість, яка має свої бажання, уподобання, таланти, принципи. А хіба це залежить від статі? Звичайно, що ні.
Дуже показовими видаються в плані гендерної рівності цьогорічні Олімпійські ігри в Токіо. Чим саме? Вони стали першими гендерно рівними Олімпійськими іграми, адже у змаганнях взяли участь майже 49 відсотків спортсменок. За рішенням виконавчої ради МОК відтепер кожна країна-учасниця має бути представлена на Олімпіаді атлетами обох статей. Якщо путівку на Олімпіаду виборов тільки один спортсмен, то комітет виділить для його країни ще одну квоту − для спортсменки. І навпаки.
Зазначимо, що й значну частину чиновницьких крісел в Олімпійському комітеті посіли жінки (Аніта Дефранц, Тегла Лоруп, Кірсті Ковентрі, Данка Бартекова). Сьогодні членство жінок у МОК становить 37,5 відсотка порівняно з 21 відсотком на початку Олімпійського порядку денного 2020.
1. Проте цифри і проценти були відомі більше тим, хто слідкує за новинами спорту більш детально. А от для пересічних вболівальників і просто глядачів, які спостерігали за церемонією відкриття токійської Олімпіади, несподіванкою стало, що з командами спортсменів виходило по два прапороносці. Спортсмен і спортсменка несли прапори держав, і це було приємно, хоч і незвично. Такою була рекомендація МОК, і до неї прислухалися більшість країн-учасниць. Прапор України несли олімпійська чемпіонка з кульової стрільби Олена Костевич та чемпіон світу з фехтування Богдан Нікішин.
2. Веслування як вид спорту зародилося в самому кінці 18 століття, коли в багатьох країнах Європи з’явилася безліч гребних баз на берегах річок і озер. Ці клуби, що служили місцем заміського відпочинку на воді, спочатку почали організовувати тривалі туристичні багатоденні походи на човнах, а потім і змагання в гонках на швидкість. Виникла різновидність веслування – веслувальний слалом (проходження на швидкість дистанції з перешкодами по бурхливій воді). Перші змагання з веслувального слалому були проведені 1933 р. на річці Ааре в Швейцарії. Перший чемпіонат світу відбувся в 1949 р.
Веслувальний слалом є олімпійським видом спорту. В програму Ігор Олімпіад вперше веслувальний слалом увійшов у 1972 році (Мюнхен) як показова дисципліна, потім був вилучений з Олімпійської програми і знову включений у 1992 році (Барселона) до сьогодення.
Досі на Олімпійських іграх у веслувальному слаломі змагалися чоловіки. З метою досягнення гендерної рівності у Токіо замість перегонів чоловічих каное-двійок ввели жіночий веслувальний слалом.
Для управління човном на слаломі потрібні відмінна координація, мужність, блискавична реакція, розвинене тактичне мислення, фізична витривалість. Хто сказав, що жінки не володіють цими якостями? Ще й як володіють. «В олімпійському Токіо відбувся фінал у веслувальному слаломі серед жінок. За підсумками змагань українка Вікторія Ус потрапила в десятку найкращих спортсменів планети і показала восьмий результат», – йдеться у повідомленні прес-служби Національного олімпійського комітету України.
3. Гендерна тема отримала продовження і на Паралімпіаді. Якщо ви вважаєте, що регбі на візках із розряду «видів спорту для справжніх чоловіків», ви помиляєтесь, оскільки це змішані національні збірні, жінки теж можуть у них брати участь. Кайлі Ґраймс – єдина жінка у змішаній збірній Великобританії з регбі на візках. Але вона впевнена, що цей спорт відкритий для всіх. Ґраймс – це зразок позитивного мислення.
«Ніщо не може вважатися провалом. Це урок, це загартовує тебе, – говорить паралімпійка. – Не завжди все йде чудово, ти перемагаєш не в кожному матчі… Але не можна здаватися, треба пробувати знову».
Цього року спортсменка вчергове взяла участь у Паралімпійських іграх в Токіо, а до цього виступала за збірну 2012-го на Паралімпіаді в Лондоні. Тоді у складі восьми збірних було дві жінки – бельгійка Біке Кетельбутерс та британка Кайлі Ґраймс, отже питання гендерної рівності уже тоді було актуальним. З цього приводу партнери Кайлі по команді Стюарт Робінсон і Арон Фіппс зазначають, що наявність жінок і чоловіків на одному майданчику в контактному виді спорту допомагає боротися з нерівністю.
4. Такою собі гендерною сенсацією стала участь у змаганнях жінок-важкоатлеток новозеландської спортсменки Лорел Хаббард. Вона виступала у ваговій категорії більше 87 кг. Виступ завершила достроково, оскільки не змогла підняти штангу в трьох підходах у ривку (120 кг і двічі – 125 кг). У Хаббард є серебро чемпіонату світу, золото Тихоокеанських ігор і передолімпійського кубка світу у змаганнях серед жінок.
То в чому ж сенсація? У реалізації нових правил МОК, згідно з якими в Олімпійськиїх іграх дозволено брати участь трансгендерам. Бо Лорел до 2012 року була чоловіком-штангістом. Після зміни статі вона виконала всі вимоги МОК з гормональної терапії і отримала можливість змагатися на Олімпіаді. На жаль, через нездоровий ажіотаж навколо спортсменки вона не могла брати участь в офіційних тренуваннях. «Більшість журналістів приходять на тренування важкоатлетів заради неї. Ніхто не знає, де вона займається. Очевидно, на публіці ми її побачимо лише на змаганнях», – розповів працівник арени.
Спортсменка заявила про закінчення кар’єри. «…я сподіваюсь, що, просто взявши участь в Іграх, я зможу забезпечити подібним до мене людям певне відчуття підтримки», — говорить 43-річна Хаббард.
5. Олімпійський чемпіон зі стрибків у воду англієць Том Дейлі прославився в соцмережах після одного відео. Його зняли, коли він, сидячи на трибуні, спостерігав за змаганнями і в’язав светра.
Незвичне, на перший погляд, заняття, якщо не враховувати, що з самого початку в’язали чоловіки. Вони виготовляли різні сітки – для полювання, ловлі риби. А жінки перейняли вже потім. Після оприлюдненого відео Дейлі став одним з найбільш згадуваних спортсменів Олімпіади, а фанати спорту дізналися про його хобі. Для золотої медалі він зв’язав чохол, щоб не подряпати трофей дорогою додому. З одного боку вив’язав британський прапор, з другого – японський.
Том публікує свої роботи в окремому інстаграм-акаунті MADEWITHLOVEBYTOMDALEY (Створене з любов’ю Томом Дейлі). Британський стрибун у воду почав в’язати на карантині. «Єдине, що утримувало мене в здоровому глузді – це любов до в’язання». Том уміє в’язати светри, карди гани, сукні та шапочки. Він зв’язав уже цілу колекцію джемперів та безрукавок. Дейлі називає в’язання своєю секретною зброєю.
Усі кошти від продажу своїх виробів Том передає в фонд боротьби з раком.
Уже є повідомлення, що на наступній Олімпіаді в Парижі вперше буде дотримано ПОВНОЇ гендерної рівності – 50% чоловіків-спортсменів и 50% жінок-спортсменок.
